Сегодня родились:
Воплі Відоплясова
Воплі Відоплясова — Машина
Воплі Відоплясова — Машина (текст песни)
Лірика. Автор Олег Скрипка, якщо не зазначений інший. Лирика. Автор Олег Скрипка, если не указан другой. ПІДМАНУЛА 1-2 куплет та Приспів - слова народні, решта куплетів О.Скрипки Ти казала в понеділок Підем разом по барвінок. Я прийшов тебе нема, Підманула, підвела. Приспів: Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене молодого З ума-розуму звела. Ти казала у вівторок Поцілуєш разів сорок Я прийшов тебе нема, Підманула, підвела. Ти казала у п’ятницю Даш залізти під спідницю, Я прийшов тебе нема, Підманула, підвела. Ти призналась по траві, Що у тебе грудей три Перевірив там одна, Підманула, підвела Ти казала в мерседі Будеш всім давать по черзі. Я прийшов, а там менти. Знову підманула ти. Ти казала на тусє Будем слухати Vе.Vе. Я прийшов, а там попса, Підманула підвела. Довго листувались ми, Я тоді сидів в тюрмі. Вийшов, тобі сорок два, Мабуть, знову сяду я. Ми зустрілися на чаті, Ти мені назвалась Катьой, А насправді ти Іван, Ах, який ти хуліган! 2001 МУЗИКА ДИКА Ясні зорі вітають нас в полі, Ми працюєм вільні й голі. Певно, добре буде нам в раю. Хай музика дика заграє. Багатіє дивна країна, Розцвіта народ й скотина. Хворий встане, зрадіє каліка, Ай, нам грає музика дика. Кожен день дарує нам сміх, Pedegree достане на всіх. Айне-кляйне, правильний шлях, Земля - ліжко, небо нам дах. Кому хрест, а кому тюрма, Вибір доля зробить сама. Тіні предків плентають гаєм, Хай нам музика дика іграє. Ми досвідчені, ми є богема, Грає радіо - нам приємно. Там багато пісень не наших, Краще підемо в темні хащі. Гей, гей, червоні гори нас привітають, мов рідна мати. До тої тополі в полі я пригорнуся в нірвані. Гей, гей, чарівний соловей, Твої співи ніжні потрібні для людей. Пий, пий води польові, полум’яні струмені, зоряной любві. 2001 ДИНАМА У Клари - доляри, Субару і тато депутат. Та я шаную лиш футбол, Бо я завзятим є фанатом. У Іри - квартири Чотири, салон і сілікон! Та мені ліпше стадіон, Бо є на полі дух і воля. У Галі - медалі За ралі, за крос і за стрибки, Але я їй не залюбки, Мене Галя футболяє. Ой, Гальку, Галю, Я тебе гукаю, На гру в чвертьфіналі Біля кас чекаю. Стою, нервую, Цигарки палю я. Бачу їдеш ровером З якимось боксером. Динама, динама, Мене крутить кохана. Моє серце розбила, Мені аут зробила. Минали днини, Разом з Кларой, Іриной Їдем на Субарі Бачить гру в фіналі. 2001 ІЗНОВ Гей-но, друже! Що відбулося ізнов? Кризи полонили, здається, you are in love. Хай нагрянуть гості, потім раз і потім знов, Пролунають тости за віру і любов. Полтергейсти, промені-вогні немов, Сповістили в пресі: ’Армагедон прийшов!’ Еп, еп, зливи, вітер віє, грім і знов. Ми ідем сміливо по нивах між дібров. Повивали сніги, крили поля, Зажурили, закрутили, поманили і лишили, а-аї, Ізнов. Розіб’ємо криги, зупинимо час, По уламках затанцюєм, забурляєм і зрадієм, а-аї, Ізнов. Повернемось, засумуєм, Ізнов. 2001 МОРЕ В пелені мари-кораблі, Думи-якорі поринали. У вирі сил я непевний плив, Хвилі владарі розбурхались. Море стогне в глибині, Люди плинуть у непритомності. Велетні-вітри закручують хитро, Плетуть перепони підводять закони, Напустять тумани, на смуток омани, Підступні рулади, незлічені завади. Лукаві потвори заходяться хором, Отруєним димом наводять сновиди. Описують кола зловісні соколи. Мрії-маяки загасали. Море гарне у величі, Люди всюди горем оточені. Море чорне у далині, Люди чують звуки безмежності. 2000 РАЙ В непевнозвісному краю Занепокоєний ходжу, По безпорадному бутті Крокують нелюди-ссавці. Серед істот, серед могил Застряв примара поводир. Гуляють боги в небесах Їх споглядає шеб Аллах Волають сині водяні на дні одні. Мандрують постаті лісні вві сні сумні. У горі блиск, біда на порозі, Ми були палкі, але не в спромозі. Небо - не рай. Виженем коней у поле бажання, Не було видінь, не було кохання. Не умирай. Я заберу тебе одну В прозорі зорі За собою. Прошепочу тобі в ночі Свої казки. Я заберу тебе в зорю За межі болю За собою. Я розповім тобі в тиші Свої страхи. Я запалю чудні вогні Зомлієм голі В сяйві колі. Ми обернемось у вітрах, Устанем в снах. 2001 СВІТ Коли упаде тінь на порозі змін, ото буде файно, Тоді настане день, той великий день, світло надзвичайне. Тай завіє дим, залунає дзвін, оніміє тіло. Тоді кому літать, а кому чекать, кому у підпілля. Ясені-сини сині восени стануть вдалі невблаганні. Ягода-біда витече вода, доля твоя недоладна. Прилетить херувим, візьме тебе він у прозорі крила. Зливи і слова, сльози і діла, і тебе нема - то вітер в полі віє. Потім прийдуть бики, кати і менти, гади безнадійні, Ящури-щури, вори-вороги, кольорові комерційні. Будуть понукать, штрикать і смоктать, але ти не бійся, Бо тебе нема, вже тебе нема, ти - не ти, а в небі синьому синиця. Раки і роки, кроки і круки сунуть по нозі, по душі. А чому не ми, а чому не ти, виєм дикі нетямущі. Віко глухаря, сльози омуля, вийди я навчу літати. Будеш ти літать, мов у небі Шатл, будеш ти не ти, а в небі риса. Світ марить. You look around! 2000 МАМАЙ Поза тих минулих далях На семи високих палях Спить Мамай. Не устане він, не діє, У семи потоках віє, Снить Мамай. Сяє у весняних росах, Сидить у величних позах І спить Мамай. Весь на лазурових нивах, В ніжно-пелюсткових зливах Снить Мамай. Великий спокій його лагідно чарує, Всіма вітрами і цунамі він керує. Він Мамай. Яскраві сни йому малюють водограї, Його вартують в піднебессі птичі зграї. Спи Мамай. Синя його риза не рвана, У прозорих водах випрана, Тіло його тане в омані, Думи загратовані у брамах. Він не сам, ні з ким і не з вами, Він ніде не йде в тумані. Мамай. Не вагається, не плаче, Ти - герой, міцний козаче. Спи Мамай. Згаяний у синіх ланах, У димах семи ладанів Сни Мамай. Але Бабай не марить, він уже крокує, Зловісним поглядом усіх на смерть дивує. Йде Бабай. Йому ніде ніколи на землі не спиться, Він не радіє, не сидить і не поститься. Дід Бабай. Синя його риза не рвана, У прозорих водах випрана, Тіло його тане в омані, Думи загратовані у брамах. Він не сам, ні з ким, не з вами, Він ніде не йде в тумані. Мамай. Але той не спить, не бавиться, Він іде, гримить, штовхається, В сутіні ночі страхається, Він усім ві сні з’являється. У воді, в вогні, у пекарні Діє один негарний Бабай. 2000 ОСЕНЬ Осени листами усталыми шептались Наполняя город в дум. Я иду по улицам с мыслями Улиса В туманы запаха друм. С мечтами на транслите я попадаю в сети То ли в дрёмы, то ли в дым. И пусть меня проводит астралами Мефодий, И верный херувим. Улетаю я, Улетаю я. В плоскости сознания разрываю грани я, Сохрани меня синод. В новом подпространстве я обречённый странствую Забытый звездолёт. 2000 ОСІНЬ Осінь по карнизах танцює в стриптизах, Вискочу за нею в вікно. Трохи політаю, нехай мене спіймають Зоряні НЛО. Знову я замріяний, сиджу читаю тріллера. Плавно входжу в дивний стан, Щось в очах засяє, і вмить я осягаю - Я - син Гагаріна. Відлітаю я, Відлітаю я. Хоч би що не сталося, Не піду на крайнощі, Борони мене ФМ. Хмари мої ліки, закликують лелеки В далекий Віфлеєм. 2000 ВЕЛИКА СИЛА Не спини зваби вплив, полетим у верхів’я див. Хай нам сутру прошепоче хуртовина, Хуртовина. Новий день майорить, але пломінь ще горить. Я вивчаю твої чакри Каролино, Каролино. Поведи до води, поклади мене в струмені, Щоби груди наче струни загучали, Загучали. Плавнями станем плавними, хмарами злинем гарними. Твої руки, твої рухи панували, Панували. Серед ночі нас томить туга. Знемагаю, де ти подруго? Спомин ловить, ловить, ловить… Восени ниви голені, втомлені задоволені. Тільки копи, наче човни проминали, Проминали. У полі дім кам’яний, у домі тім ми - лагідні. Провідні ми - пілігрими у коханні, У коханні. Провідні ми - пілігрими... Велика сила Мене збудила Посеред ночі, Дотик жіночий. Шалений потяг, Зриваєш одяг, Жагучий пломінь, Раптовий спомин І знов Він ловить нас. 2000 ПОПС / Текст Є. Лєтов, переклад О. Скрипки У ваших мозках жиріє попс, По ваших жилах струмиться гній, У ваших сраках застряв буряк, Із ваших ротів смердить кізяк. У ваших мозках жиріє попс, На ваших пиках лисніє грим, У вас невдалий нервовий секс, У вас на сраці брудний чиряк. На вас з екранів струмиться кал, По ваших трупах прямує танк, У ваших дупах гримить набат, По вас щоденно іграє гімн. У ваших мозках жиріє попс, У ваших душах лунає попс, Із ваших пельок лунає попс, Із ваших дупів воняє попс, В п*зду таке життя, циц вирубіть now. Ми всі в багні, вам на нас насрать, Отже, нам рівно на вас насрать. Ми не бики, нам на вас нас рать. По вас сумує сира земля, Із ваших дум, то могила тхне. 2001 ПАЧКА ЦИГАРОК / Текст В. Цой, переклад О. Скрипки Я сиджу і дивлюся в чуже небо із чужого вікна І не бачу я жодну знайому зорю. Я блукав всіма дорогами туди і сюди, Озирнувся і не зміг роздивиться сліди. Та коли є в кишені пачка цигарок, Отже, все не так погано на сьогоднішній день, І квиток на літак зі сріблястим крилом, Що злинаючи лишає землі лиш тінь. І ніхто не хотів признавати вину без вина І ніхто не хотів руками жар вигрібать. Та без музики у світі смерть не красна, Та без музики не хочеться пропадать. Та коли є в кишені пачка цигарок, Отже, все не так погано на сьогоднішній день, І квиток на літак зі сріблястим крилом, Що злинаючи лишає землі лиш тінь. 2001 THE PACK OF CIGARETTES / Текст В. Цой, переклад О. Скрипки I’m sitting here and looking from the strange window into the alien space And I’m not recognizing any known star I was wandering by all the roads wide and far I had looked back and couldn’t see behind me a trace But if I got a single pack of cigarettes Well than things are not so bad up today. And a ticket to the silver-winged plane That’s taking off and leaving down only a shade. And nobody wanted to be guilty with no gift And nobody wanted to make a cat’s paw of a fly But without music the death couldn’t be believed But without music there’s no fun to die. But if I got a single pack of cigarettes Well then things are not so bad up today. And a ticket to the silver-winged plane That is taking off and leaving down only a shade. 2001 СОНЯЧНІ ДНІ / Текст В. Цой, переклад О. Скрипки Біла гидота лежить під вікном. Я ношу шапку й шкарпетки з вовни. Мені всюди недобре і пиво в облом. Як мені позбутись цієї журби За вами сонячні дні? Зимно в руки і ноги, і немає де сісти. Ця доба мені схожа на нестерпну ніч І так хочеться в теплу ванну залізти, Мабуть, це мене позбавить цієї журби За вами сонячні дні. Я напнутий зимою, я хворію і сплю. Мені часом здається, що зима назавжди. Ще так довго до літа, а я ледве терплю, Але, мабуть, ця пісня позбавить мене Журби за вами сонячні дні. 2001 ТАНЦІ Лягає день. Він віддає свої надії ночі. Робітники Заморились працювати. Там вогні, Яскраві блищуть лампи. Приходьте, люди, на вечір у клуб, Там будуть танці. Там, там танці. Та-та-та, танці. Танці. Ми вспомінаєм цілий тиждень. Багато є балачок та думок. Ждемо коли прийде добра неділя. Танцзал запрошує нас. У клубі були любі танці. Та-та танці. Веселі, бодрі, добрі танці. Ла-ла-ла танці, танці. Та-та-та танці, танці, ла-ла-ла Та-та-та танці, танці, ла-ла-ла. Оп, оп. 1987 МУЗІКА / О. Овчар Що б таке зробити, Коли нема роботи? Чи то пляшку з друзями розпити, Чи книжку почитати? А то наче щось там голову стискає, Щось таке тихенько в голові дрімає, Щось таке ніякове наче позіхає. Можна трохи попоїсти, Трохи подрімати, Книжку потім взяти в руки, Трохи почитати. Як її читаєш, Наче там якесь точило Бороздить твій мозок, наче Поглиблює думки. Думку в мозці карбувати - Заняття потрібне, Бо побільше мислів мати Дуже необхідно. Музіка. 1987 УА-ГА-ГА / спільно з О. Піпою Я - жёлтий в синем. Я - синий в жидком. Я - Вознесенский Плюс Евтушенко. Я - геноцвале. Я - в Копенгаген. Я - гордый щепка В потоках бытия. Уа-га-га! Уа-га-га! Я - Римский Дядя, Не зря, что, жёлтый, Местами синий. Усё в порядке. Я сею правду. Я режу матку. Спокойно спите, Я думаю о вас. Уа-га-га! Уа-га-га! На волю! В пампасы! На волю! В пампасы! Уа-га-га! 1987 ДИТИНСТВО Дитинство - це зірка. І я заздрю дітям. Це - ягідне поле, Польові квіти. Сурові догани, Заборони літніх Не можна робити. В них є ми самі. Питаю: ’Де ти, сину? Де ти, сину, Зіронько моя?’ Колись зорі всплинуть, Та вже нас не буде. Та житимуть надії наші На Землі. Тоді, може, вчені Та дізнають у генах Про те, що ми мали зараз У душі. Питаю: ’Де ти, сину? Де ти, сину, Ягідко моя?’ Так, уночі, коли не сплю, Сиджу, курю, все думаю. Питаю: ’Де ти, сину? Зірочко моя?’ 1987 ХЛЕБА КУСОЧЕК / О. Овчар Хлеба кусочек - Корочка маленькая. Дороже мне торта. В нём сила могучая, Почва земная. Другого такого кусочка Мне больше не надо. 1987 БЕНЕФИС (ЛЕГЕНДА О ЛЮБВИ) Я на ракете прилечу к тебе, любимая. Принесу тебе цветок, такой же нежный, как и ты. Мы побежим тропою, скалы скроют нас с тобою. У ручья под песню струй сорву горячий поцелуй. 1987 СТРИВАЙ, ПАРОВОЗЕ! / Переклад ’Vopli Vidopliassova’ Стривай, паровозе, не грюкайте колеса, Кондукторе натисніть на гальма. До матері, до тата в загальному вагоні, Я їду залізницею з тюрми. Don’t wait for me мамо, don’t wait for me тату, My train is leaving now for faraway. Мене засмоктала багнюка небезпечна, Пропаща моя доля, зухен вей. Стривай локомотиве, не грюкайте колеса, Ще є час в очі долі зазирнуть, Ще поки не запізно зробити нам зупинку, Кондукторе натисніть на гальма. 1987 РАССВЕТ / О. Овчар Комфорки газовой огонь. И всеобъемлющая вонь Из-за двери от туалета, Полупримята сигарета, Небрежно брошенная на пол, А за окном уныло плакал Октябрьскими слезами дождь, И свежесрезанная гроздь О жизни заявляет зримо, Проносятся минуты мимо Сознания, уснувшего в углу, Стакан разбитый, мусор на полу Расматривает взгляд, прикрытый ленью, И неподвижен пепел на колене До первого осеннего дыханья Из растворенного окна дрожаньем, По телу проходящего до кости, А я вчера собрался в гости, Да и сейчас еще в гостях. А в мозге дребезжащий страх, О будущих таких же днях. Внезапная вдруг мысль Покой тревожит. 1987 ПІСЕНЬКА / спільно з О. Літовченко Він йшов вулицею села, Вітер у кишенях є. Обличчя грає, мов весна, Бухе. ’Що не квітне - те пов’яне’, - Тако, тако каже мій дід. ’Траву м’яти біля хати Не слід, ой, Грицю, не слід’. О! Гей! Мамо! Гей! Хлопці грають, О! Гей, гей! Біля сільради, О! Гей! Їх у клуб не пускають Гей! Бо вони дуже патлаті. Мати пора біля хати, Тато щось в хліву жене. Через бруки джміль куса Мене. Хмаринка в небі пропливає, Мов маленький цепелін. А баба на горище вліза У небо по драбині по хрін. У клубі, клубі - рок. У клубі, клубі хлопці грають у гучномовець. У клубі, клубі - рок. У клубі, клубі... 1987 Я ЛЕТЕЛ / О. Овчар И впереди, и сверху, и снизу Мелькали балконы, мелькали карнизы. А я летел в ожидании приза С улыбкою ангела в зале стриптиза. Среди трепыханья, плеска и писка Я опускался все более низко. Летел очень быстро без страха и риска, В зубах трепыхалась моя зубочистка. 1987 ГАЛЮ, ПРИХОДЬ Я кохаю тебе, Галю. Ти прийди до мене, Галю. Моя люба, моя краля, Ти прийди, прийди до мене, Галю. Галю, приходь, Галю, приходь. Моя люба, моя краля, До обід тебе чекаю. Наготуй мені їду, Та піди собі поволі. Галю, приходь, Галю, приходь. Що за музика там у лісі? Грає люба група АС/DС. Цю пісню я заспіваю, Тільки ти приходь до мене, Галю. 1987 РОЗМОВА З МАХАТМОЮ Ледве йшов пильним шляхом, Дивлюсь, сидить старий Махатма. Підійшов та кажу таке Я йому: ’Добрий день, старий Махатмо. Хай твій могутній дух живе лагідно Біля заводів Всесвіту’. Він мені. Відповів таке, що я мало що зрозумів. Чи, може, він спав, чи, може, він розмовляв із зірками, Чи розмовляв зі мною мовою птахів або трави? Я йому: ’Скажи ме-ме-мені, Вчителю, Дві краси Світу: Місяць та Сонце Мають інколи зустрічі? Чи?’ Він мені. Подарував таку усмішку, такий струм добра, Що навкруги заспівали птахи, А в душі моїй наче грянув казковий хор Смарагдових цвіркунів та польоту золотих бджіл. Я йому: ’Гура! А скажи ме-мені, джерело добра, Хто перший вийде до Захмареної Брами, Славетний чиновник, чесний сім’янин Або щирий господар?’ Отаке спитав я його. Він мене. Він мене, таки, вбив глибиною відповіді, Що я не міг дихати, не міг відчувати ніг, Не міг почути течії Ганга, не міг дивитись у вічі Гурі Та й не міг більш стояти й розмовляти. Обернувсь та й пішов собі пильним шляхом. Мудрий Махатмо! Хай будуть вічні твої слова, Що відновлюють душу. 1988 ОБЕРНИСЬ Глубина моей печали Холодит водой студёной. Лучший друг меня покинул. Ты прости меня Серёжа. Обернись! Обернись! Обернись и ты увидишь Мои слёзы. Обернись! Обернись! Качает клён ветвями Вслед тебе, Сергей. Помнишь тот осенний вечер? Тихо падали листья. Я увидел тебя с Ленкой, Вы с ней нежно обнимались. Пелена! Пелена! Пелена глаза и сердце Застилала. Пелена! Пелена! Отражалась в луже Жёлтая луна. Я тебя тогда ударил, Ленка что-то закричала, Снова я тебя ударил, Ты упал на отраженье. Не пойму! Не пойму! Не пойму, зачем я так Тогда Серёжу. Не пойму! Не пойму! 1988 ГЕЙ! ЛЮБО! Глядь на води бугор, Гори - на воду, гладь. Доню, веди мене, Де вони, білі, сплять. Сплять, голови сухі, Ворони - вороги. Згинем, де той бугор, Згорнемо батоги! Я батька не запитав, Що буде далі, що? Біля діда могили - Ворожий монах. Я б на гору ліг, Де скелі голі, гладь. Пісні до тих утіх Будемо ми не мать! Гей! Любо! Гей! Гей! Гей! Любо! Гей! Гей! Курви, поганий гній, Йобані вороги, Сучії пацюки! Сокира його бери! Гей! Не гони коней! Хай! Пізно буде, хай! Ти не буди мене, Ти, мертвий, біля лягай! Гей! Любо! Гей! Гей! Гей! Любо! 1988 ТОВАРИЩ МАЙОР Товарищ майор, Смахните слезу, В ночной караул Провожая солдата. Заучен устав, Блестит автомат. Пилотка сидит Молодцевато. В кромешную ночь Должны уберечь От всяких ЧП Объекты ребята. Всем быть на чеку. 1988 БУЛИ ДНИНИ Міста і люди, зірки і любов. Під небом гарно серцям битись вдвох. Твому коханню простягаю руки Через Чумацький Шлях, Через проспект Любві. Рідне місто, місто Херсон, Миліше тебе нема. Білі стіни гарних домів, Балкони на цих домах. А я іду, гукаю тебе Гуляти до зорі. І ми Самі Гуляємо. Місто квітне, наче букет. Дарую його тобі. Чисті площі, митий проспект, В них дивляться ліхтарі. А ми вночі, над нами - зірки, Нікого скрізь нема. І голос твій, і потиск руки, І перший поцілунок. Серед дерев дихання зібрав, Тебе я зупинив. Кажу Тобі: ’Я люблю’. Були, були, були. Були, були, днини. Були, були, були. Моє життя, кохання моє, Товариш мій - Херсон. Спілки, шлюби - В твоє ім’я. 1988 ПОЛОНИНА Гей! Лине біля річки Пісня чоловіча, А дівчина - молодиця Миється у річці. Полонина, полонина, Полонина, а-а! Гей! Хлопець притомився, Їхав довгим шляхом. Їде конем, їде бродом Та пісню співає. Полонина, полонина, Полонина, а-а! 1988 АПОКАЛИПСИС Дети катались на карусели, дети летели, Паря-ря, как птицы. Ехали люди локомотивом, падали люди Ненаро-роком с моста. Вот так, мы все подобны воде: Сейчас - в ручье, а завтра - в облаке. Негодовали два хулигана, били невинных Во дворе-ре цепями. Еле добили люди ломами тех хулиганов. Мамай словно прошёл. Смотри, витает в облаках Апокалипсис. Я догадался, не потому ли мы потонули В безбрежности? Ведь гемороя не побороли, двинули кони В ра-рай. В любой пылинке и в тебе Сидит апокалипсис. 1988 КОЛИСКОВА Висить місяць, Він киває рогми. Треба трохи поспати, Бай - бай. Ходить яром Ціпа, Сіпа та регоче, Голить, хто лягти не хоче. В нього бритва є. Засинайте, люди. Зараз, зараз вони прийдуть, Ціпа та Могила! Оу, є. Пушкін та Державін Досі не лягали, Зрозуміло, хто ж це на ніч Чай п’є? Волохатий Дідько Варить брудну каву, Плямка в жіжі, парить ноги, - Спати не дає! Засинайте, люди. Зараз, вони зараз прийдуть, Ціпа та Могила, Глина! Оу - є! Пан! Могила! Тріщить - гілля ламає, У зачіску встромляє. Ходить, дурник, - навкруги гуркіт. Чи мозги має? Усіх примушує лягти воно, У простирадлі, робить плями, на веделці - хаванина. Та як гикне! Злякався, вагітної жінки злякався. Ну, хіба розум є? Є? Є!? 1988 ОЛЯ У тебя, у тебя, у тебя - глаза, Я иметь не буду больше тормоза. Отвечай, отвечай: ’Я верна тебе’. Белый набор подарю тебе. Вон беги, береги мозги. У меня есть ощущенье, когда вижу твои... Набита ты, набита та. Давай, ступай, ступай, ступай, ступай. Оля! Оля! Не боли, не боли, не боли, нога. Не люблю, чтобы на танцах у тебя - солдаты. Оторву, оторву, оторву,оторву, Оторву, оторву, оторву Коляну. Оля! Оля! 1988 КРАКОВЯК - РОК Хоппа, группы - гуманизм рок. Шевелятся в ритме мозги. Гопа-дали, гупа-жали сок из носок. Ноги - скок - поскок. Бодрость - да, радость - да. И глаза - там дальше по орбитам. Параличу, параличу, параличу - нет. Ноги - скок - поскок. Осторожно - печень, Жуткие, большие мозоли. Так не нужно, если долго Ноги - скок - поскок. И очень некрасиво, После в дырках пол. Резонанс опасный, когда строем Ноги - скок - поскок. Но просто шик - краковяк - рок. Руки, рули, круги, возле - дама - А. Лаба - даба догоняли, хапали лобок. Ноги - скок - поскок. 1988 ПОЛІТРОК Граємо ми Музику днів, Граємо про те, що у кожному болить: Політрок, Політрок. Ми - вас Рок! Рок! Бачите скрізь, Бачите у нас. Кожний зробить висновки собі. Політрок, Політрок. Скрізь у нас - Рок! Рок! У нас часу немає й Нема альтернатив. Чого не вистачає? Хто і що зробив? От - вам Рок! Рок! В магазині що? В магазині - шиш! Разом заспіваємо усі Політрок, Політрок. Що? Шиш! Рок! Рок! 1988 ДЕМОНЫ Демоны бились на дне Радуги ада. Я на батуте летал - Падали дамбы. Баржи потопили в крови, Боги парили во мгле, Ввысь монопланы - пора, Я подымаюсь, пора. Гонг воет: ’Хали-гали’, Взвод, к бою: ’Хали-гали’, Я буду Буддой: ’Хали-гали’. Я буду Буддой - пора. 1988 ВЕСЕЛКОВИЙ ТВІСТ Агати блищуть, наче райдуга, Що зігнула горба за дорогу. А на дорозі - два мандрівника, Вони щасливі, повні радощів. А любі губи - барви заходу. Аба-ба-ба, на небі - перша зірка. Агати блищуть, наче райдуга, Їх запалює усмішка твоя. Хайла-ла-ла, Хайла-ла-ла. Весе-веселкова, різнокольорова усмішка твоя. А верби-дуби бавлять листями. Їх лопотіння - наче казка ночі. А ти, ти, ти - подібна до каміння, На них лягли дві дощові краплини. А небо - біле, барви цукру. Аба-ба-ба, дорога зве на захід. А верби-дуби бавлять листями. Щось запитує усмішка твоя. Хайла-ла-ла, Хайла-ла-ла. Весе-веселкова, різнокольорова, усмішка твоя. 1989 ТЫ УШЁЛ / О.Овчар, О.Скрипка Ты ушёл, Как белый лепесток. Оторвался, улетел Нашей любви цветок. Ты предал! Ты растоптал! Хоть клялся, что ты, ты не хотел. Но нет любви, нет ничего. Я зиму попрошу: ’Отдай любовь, отдай!’ Но та в ответ: ’Её больше нет, Она другая’. T’es partie Comme une fleur tombee par terre. Envolee, ecroulee Notre union ephemaire. Tu trahie! Tout detruit! Malgre tes serments que c’est enconsciemment. Et plus d’amour les desastres partout. Je demandais l’hiver ’Retiens l’amour retiens!’ Il me repete ’Eё больше нет, С тобой другая’. 1989 ШАЛЕНА ЗІРКА Шалена зірка непостійна, стій-но, Падаєш куди, ти? А в серці друга зірка, схожа під копірку, Лине до тій, до тій. Я її схоплю, бо я тебе люблю, люблю, постій. Та ти - як дим. Я перетворю ніч цю На мою серенаду Тобі. Шалений я цілую шию, губи, груді, та в уяві, Бо ти так далека. Нічний зефір волосся лиже, він гілці хитає, бачу. Де ти, фея моя? Рожеві плями на обличчі, чую, нега тягне плечі. Чур. От і зникає ніч ця, Лунає серенада Моя. Шугає мій шалений регей. Шува-губа, губа-шува, Оу - є. Дерева - мої пальці, вітер - це моє кохання, Небо - це моя струна. Влітаю раптом разом з зіркою в вікно до тебе, Земфіра, Земфіра. Моя, Земфіра Моя. Де ти, Лаура Дивних снів? 1989 ЗВ’ЯЗОК Тримай зі мною зв’язок! Тримай зі мною зв’язок! Тримай зв’язок зі мною, разом вийдемо в ефір! Тримай зі мною зв’язок! Тримай зі мною зв’язок! Приходь до мене врвнці, друже, слухати ефір! ’Дуне вітер - в полі гнеться Дерево до землі, аж тріщить. Дуне так, що голі камні Перегортає з гуркотом. Громи, громи, Наче гармати, Бийте, бийте Собі поволі’. Приходь до мене вранці, друже, слухати ефір! 1989 ДУХ ЛЕСНОЙ Забери у меня это солнце-весну, Эти струи воды - ручеёк лесной! Это - бабочки жизнь, это - песня моя. Мне ее о тебе никогда не спеть! Поведу до зари по росе за собой, Пожелать этот сон, этот день лесной! Понесется под елями песня моя, Та, которую мне без тебя не спеть! На ветру распущу кудри ивы-любви, И захочется с радугой нам запеть! Полечу к облакам, у дождя попрошу, Одному в полный голос весны не спеть! ’Хочешь, я подарю пламя мая тебе?’, - Шепчет на ухо травами дух лесной! Забери у меня это солнце-весну, И тогда не смогу я не спеть, не спеть! 1989 ЧІО - САН Сакури білий цвіт Хвилює серця рух. Сумний Цукіма- сан Саке на землю ллє. Чіо, Чіо, Чіо-сан! Чіо, Чіо, Чіо-сан! 1989 А - БА - БАП Хай січе, січе повітря Веломашина. Швидко набираю швидкість, Тисну педалі. А-ба-бап, є-є. А-ба-бап, є-є. Біля будівлі пронесуся, Де моя краля - Галя. Я звернусь до цієї дами: ’Ось моя рама, рама’. А-ба-бап, є-є. А-ба-бап, є-є. Буде вітер, вітер різать Наші обличчя. Будемо жити за законом Вічного руху. А-ба-бап, є-є. А-ба-бап, є-є. 1989 БІЛІ ПЛЯМИ Гоу, гоу! Я шукав білі плями, шукав. Гоу, гоу! Цілу ніч я дивився у ніч. Гоу, гоу! Білих птахів у небо пускав. Гоу, гоу! Звуки Всесвіту чути мені. Я не даремно шукав. Гоу, гоу! Є вони. Інколи, коли ніч запалює свої маячки, У серці відчуваю тривожний тиск. Тоді так хочеться бігти до самого горизонту. Бігти, запрокинувши голову, та кричати: ’Брати! Я знаю, що ви є, я кличу вас, відгукніться!’ Нам буде поклик У світ мрій. Блиск зірок Дивний, Ти візьми Мене, Мене, Мене... 1989 ГЕЙ! НАЛЯГАЙ! Вийшов я на вулицю, - Побачив гусеницю. Волочиться штука ця, - Яка чарівна цяця. Потримав трохи на руці, Та кинув на траву оце. А траву їсть чарівний цап, Йому сказав я: ’Ціп-ціп’. Гей! Налягай! Гей! Налягай! Траву їж та налягай, Її багацько - нехай. Та бережись на ворогів Казать відразу: ’Цяця’. Гей! Налягай! Гей! Налягай! 1989 ЛЕГЕНДА О ЛЮБВИ Я на ракете прилечу к тебе, любимая. Принесу тебе цветок, такой же нежный, как и ты. Мы побежим тропою, скалы скроют нас с тобою. У ручья под песню струй сорву горячий поцелуй. 1989 ТРАВА Що було в минулім, не стане майбутнім, Ще вчора стояло, сьогодні поховане, Щось колись мріялось, в мріях зостанеться. Долі хитається трава, трава. Багато розтоптано, вкрадено, згублено. Боже, заступнику! Що ж таке робиться? Вівці поїдено, вовки розбіглися. Вітер торкається трави, трави, трави. От піде ніч. На добу піде ніч, Та мовчить сич, Не співа півень. Рожевий ліс, Відповідь ’Ау’, ліс, Та мовчить ліс, Не шумить вранці. А долі, саме долі Тиха, суха Трава, Трава. Ранковий вітер Хитає суху Траву, Траву. Рожевий кінь, Тут колись гуляв кінь, По росі він Вже не рже вранці. Ніхто не буде Шукати гриби, По ягоди не підуть діти. А долі, саме долі Тиха суха Трава, трава. Раптовий вітер Хитає суху Траву, Траву. Не можна їхать В неділю у ліс На пікніки, Нема цього лісу. Ху-хулігани-гади Вбили коня, Збили росу. Вчинили пожежі. 1989 ВАЛЬС Снилось мені - я на коні скакав. Довго блукав-шукав та й додому доскакав. Став і стою, серденько б’є моє. Батько виходить мій, подививсь і пішов собі. Собака загарчав, я його взяв та й відпустив, Він кудись побіг та й приніс щось таке у роті. Чується мені, що хтось іде, та й стало так сумно, Ледве не заплакав. Виходиш ти, уся така біла, волосся розхристане. Тоді тебе я запитав. Хочу щось сказати - слова у горлі застряють, Нічого не можу казати. Та ти мені і кажеш: ’Любий ти мій, важко мені самій. Ти не питай мене, що хотів ти запитать’. Ввійшов у ліс, ліг під дерево і заснув. Скільки спав, - не пам’ятаю, а як прокинувся, так і встав. Бачу, одежа на мені така дивна, чудна, Що на очі комусь казатись соромно. Виходиш ти, уся така біла, волосся розхристане. Вийшла і кажеш: ’Любий ти мій, серце болить моє, Чує, з тобою щось препогане трапилось’. Снилось мені - я на коні скакав. Довго блукав, не знав, та уночі хтось реготав. 1990 ГАЛИНА Коли вікно вітер відкриє, Волосся торкнеться ніжна струя, Скло затремтить та інші події, Ти не лякайся, це буду я. Не грай, сурдино, Мовчи, струна. Хай звучить моє кохання. Ти моя дивна, зву тебе я. В дощі і у вітрі - Твоє ім’я Крізь ніч хтось погукає, Ти не лякайся - це буду я. Моя Моя богиня, Кохана, Ти - моя цариця. Журба Візьми, візьми мене цілком, Моя, Увесь я твій, як ніч за вікном. Прийди, Без тебе, без тебе не виживу, Моя Галина, Моя Галино, моя навічно. Моя чарівна, княжна моя. Оу-є-є. Моя, оу, Галла, Не ти й не я, Це є саме кохання, Ніжно тримає наші серця. 1990 ПІСНЯ Пташина навесні Співає до зорі. Маленькі солов’ї, А дуже голосні. Приємно на дворі, Вийду рано, Вийду рано Послухать співи солов’я. Пісня, пісня, Бом-бом-бом, летюча. Подамся до води, Швидше до води. З вітром летимо Наперегони. Відстав! Відстав! Метелики малі Пурхають жваво у траві. Пісня, пісня, Бом-бом-бом, летюча. Ген-ген у ліс Біг, біг, біг, У серці гімни ніс Всьому живому. Вліз на ялину, Підняв трембіту, Чудові звуки, - гей-я! Берим-бом-бом, бери-ба, ------------------- ------------------- ------------------- Пісня, пісня, Бом-бом-бом, летюча. Через гори, Через ліси Гордо лийся Бада-бада-буда-па... Пісня, пісня, Бом-бом-бом, летюча. Приємно на дворі Я вийду до зорі, Маленькі солов’ї Співають у душі. Босоніж у травуіі Я вийду зрану Співати славу Звірям, птахам - братам нашим. 1990 КОЛИСЬ / спільно з О.Літовченко Зозуля лічить життя: ’Ку-ку! Ку-ку!’ Я мав таке почуття колись! Колись! Колись! А-а! Колись! А-а! Годинник твердить момент: ’Так-так! Так-так!’ Нещадних хвильок потік, спинись! Спинись! Колись! А-а! Колись! А-а! Каміння котить Сізіф кудись! Чомусь! На себе працю оцю візьму! Візьму! Колись! А-а! Колись! А-а! Летять, летять роки, Біжать за днями дні. Летять роки, Біжать за днями дні. Летять, летять роки, Біжать за днями дні, І ось уже сьогодні середа. УЖЕ СЬОГОДНІ СЕРЕДА... 1990 ГАЛЕЛУЯ А білий очі ріже сніг, У-ля-ля-гей, на морозі. Йде людина по дорозі. Заспіваймо: ’Галелуя’. Та йде у гору, У руці несе щось біле. Даруй, Боже, сили. Гай, люди, Галелуя. Геп-геп, прийдуть довгі сни, У-ля, гей-гей, наче хмари. Прийде біла незабаром, Аї-гаї, угамує. Геп-пеп, займеться диво - сяйво, Те, що, що враз зігріє. Ай, заграй божественна музика, Заграй-но ’Галелуя’. Гал-галі, Галелуя Співаймо. Гал-галі, Галелуя Амен, амен. 1990 КРАЇНА МРІЙ Чув я, чи то снилось мені, Що існує країна мрій, В тій країні росте чарівний гай. У гай той може кожен у війти. Відчувати таємниці. Володіти секретом дивних чар. Хай несе мене ріка У фантастичному човні, У небо несе, Наче уві сні. Там є своєрідні ходи, Що сягають самих глибин, Там тварини небесної журби. Але я не питаю себе, Де на мапі країна ся, Та й негайно рушаю у дальню даль. Нас несе, несе ріка У фантастичному човні У небо несе, наче уві сні. 1990 ТАНГО / спільно з О.Піпою Пісня вночі Серед дощу. Соло звучить в серці, Ти підтанцюй мені. Бо вже танго! Є! Танго! Є. Ти - наче джаз, Я - диригент. Палички рух мінливий, Ангажемент триває. Гей! Танго! Грай! Танго! Грай. Певними па У бризках вина На руки взяв тебе я, Це - вже не я, люба. Це - танго! Я - танго! Твій. Гітаро моя, Ти почекай, Я прокочуся небом Рокотом бою литаврів. Це танго! Дасть танго! Нам. 1991 МАШИНА Останню біль заховаю зусиллям. То вітер тягне від землі насіння У краї у дальні. У краї у дальні. То мати там, вдалі, маше хустиною. Несе мене у темряву машина У краї у дальні. У краї у дальні. В імлі, В імлі. Невір’я кинь, мене згадуй, Марино. Лети, лети птахом, моя машино, У краї у дальні. У краї у дальні. Мости у вогню, та й не гине надія. А рю-ра, рі-ра, рю-рю, тугу покину. У краї у дальні. У краї у дальні. В імлі, В імлі.