Сегодня родились:
Тартак
Тартак — Василиха
Тартак — Василиха (текст песни)
Як завжди, чоловіки втікають у шинок, Коли хочуть заховатися від власних жінок. І, як на мене, в цьому нема нічого дивного – Це місце ідеальне для відпочинку активного! Ого! – скаже жінка, коли таке почує. – Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує! І слів моїх не чує! Й мене не помічає! Сидить собі, нівроку, – попиває чаю! Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти? Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти? Коли у чоловіка роботи так багато, Що хочеться від неї на край землі втікати?! А в шинку так затишно, а в шинку так приємно! Ми часу в цьому місці не гаємо даремно! Я вам прогарантую конкретно-натурально – Ми в шинку час проводимо інтелектуально! Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця, Наробилася й у полі, йде додому стиха. Отож, одного разу сидимо собі з друзяками, Попиваємо пива, заїдаємо раками. П’ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо, І на пікантні теми культурно розмовляємо. Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати? Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати! Нехай лягають спати – нема що тут робити, Коли така компанія зібралась посидіти! А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно, У декого з присутніх з’явились ліві наміри. Кидають ласим оком до темного куточку, Де місцеві хльорки розсілися рядочком. На той момент і я також добряче розгулявся, Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся. Вирішую в шинкові лишатися до рана, Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!... Наробилася й у полі новими серпами, Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами. Ніколи у житті я не чув такої лайки! Ніколи у житті не було такої бійки! Вона мене дубасила, немов стару фуфайку! Вже вибила із мене всі гроші – до копійки! Вона мене гатила, ображена за себе, А я плювався кров’ю та благав – не треба! Лежатиму в лікарні поки рани не загою, Але від цього часу я до шинку – ні ногою! Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти! Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати! Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду! Одчепися, задрипана, бо щей бити буду! А хоч же ж я задрипана, знають мене люди, Три копиці сміття маю, на четверту буде. Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди, Вези, вези сміття в поле - пшениченька буде. Як вивезла сміття в поле, все ним устелила, За моєю головою пшениця вродила. Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю, Купи, купи, мій миленький, червону спідницю. Купи, купи, мій миленький, червону спідницю, А я свою задрипану ще й вище підсмичу. Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця, Обернеться кругом себе – червона спідниця.