Сегодня родились:
Тартак
Тартак — О-ля-ля
Тартак — О-ля-ля (текст песни)
Жує мене журба - спокою нема. То було село, а тепер - ферма. В мене, мов желе, трепетна душа, Мов лимон кисла, від льоду тонша. А лице криве, синє, мов жаба. Трава є - то кайф, а нема - торба. Тільки дав льону, зміняв на коноплю, Сиджу - плюю в фонтан, з меду патрон ліплю. То смоктю дюшес, то жую драже, Насиплю в воду сіль, то буде суп уже. Піду куплю кашне не дуже дешеву, Аж те не мій фасон - злякав на крик сову! О-ля-ля! Жує мене журба... О-ля-ля! Мене жує... О-ля-ля! Жує мене журба... О-ля-ля! Мене жує... Як помну картоплю - то буде пюре, То буде пюре, як помну картоплю. Є повна каструля, але усе сире. Аж те усе сире - з’їм повну каструлю! У шлункові тягар, гуде, мов в улею. Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю. Кума теля жене, я око тру до дір. У неї - ото бюст! - травма мені на зір. Покладу я компрес, поб’ю по дереву. То дуже дужий стрес - запурляю в траву. Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене! Ляпаса дасть швабра, коли наздожене. О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра... О-ля-ля! Коли наздожене... О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра... О-ля-ля! Коли наздожене мене! Мине моя травма, переляк та нарив. Їм кашу та батон, наспівую мотив. Далі пальто продам, амбари зажену. Валіза при боку - по шосе в далину. Ото поля кордон, погляну на ниву. Душу, немов пітон, а то серпом пожну. Доне моя, нажаль, покину я тебе - Гірше за ту печаль журба мене шкребе! О-ля ля! Гірше за ту печаль... О-ля ля! Журба мене шкребе... О-ля ля! Гірше за ту печаль... О-ля ля! Журба мене шкребе... Журба!