Юлія Рай
Юлія Рай — Мама
Юлія Рай — Мама (текст песни)
Комусь я посміхнусь зранку, А в комусь я помилюсь аж до рани. Мама, ти чуєш, йому прикро, Він каже йому сумно. А я до нього звикла. Кажуть люди: ’гірше не буде’ Та не тане мій біль Ну як же я без нього. Скажи, чому він не мій? Приспів: І кричали йому весни в слід, А для нього було мало слів, А для нього був весь світ німий. Скажи, чому він не мій? І котилась я, мов камінь, вниз, А для нього було мало сліз, А для нього був весь світ німий. Скажи, чому він не мій? Колись я розірву кляте коло, А може я не зумію ніколи. Мама, і буде справді прикро і неможливо сумно. Я так до нього звикла. Кажуть люди: ’гірше не буде’ Та не тане мій біль Ну як же я без нього. Скажи, чому він не мій? Приспів. (2) Він не мій. ла ла ла ла ла ла ла ла ла Мама, чому він не мій?